Які файли можна імпортувати
У робочому просторі відкрийте меню над редактором і виберіть «Файл або вебсторінка». Імпортувати можна файли DOCX, PDF, ODT, RTF, TXT і MD розміром до 10 МБ.
Textumi бере з файлу текст і вставляє його в редактор, де його можна прочитати й скоротити перед перевіркою. Сам файл не зберігається.
- Документи Word та інших офісних програм: DOCX із Microsoft Word чи Google Docs, ODT із LibreOffice, а також RTF.
- PDF із текстовим шаром — саме такий файл виходить, коли документ експортують або друкують у PDF із текстового редактора.
- Звичайні текстові файли й Markdown — для чернеток, написаних у застосунку для нотаток чи в редакторі коду.
Сканований PDF — це зображення сторінок без текстового шару, тож брати з нього нічого. Для таких сторінок скористайтеся розпізнаванням тексту із зображення, про яке йдеться нижче.
Файл, захищений паролем або пошкоджений, прочитати не вдасться. Зніміть захист у програмі, у якій його створили, збережіть нову копію й імпортуйте її.
Як перевірити вебсторінку за адресою
У тому самому вікні можна вставити адресу відкритої вебсторінки й натиснути «Отримати текст». Textumi завантажить сторінку й залишить її основний текст, наскільки можливо відкинувши меню, навігацію та інші службові елементи.
Сторінка має бути доступна всім: адреса починається з https:// або http:// і відкривається без входу. Сторінки, для яких потрібен вхід, платна підписка чи згода на файли cookie, зазвичай повертають мало тексту або не повертають його зовсім.
Textumi бере сторінку в тому вигляді, у якому її віддає сайт, і не запускає її скриптів. Тому тексту, який сторінка домальовує в браузері вже після завантаження, може не бути. У такому разі скопіюйте текст зі сторінки й вставте його в редактор.
Як і файл, сторінка не зберігається. Перед перевіркою завжди переглядайте імпортований текст: випадковий підпис чи блок коментарів може змінити результат.
Текст на знімках екрана й фото
Якщо текст є лише зображенням — знімком екрана, фото надрукованої сторінки чи сканом аркуша, — виберіть у тому самому меню «Зображення». Textumi розпізнає текст у файлі PNG чи JPEG і вставить його в редактор.
Розпізнавання перевірене на англійських і українських текстах. Будь-яке розпізнавання може прочитати слово неправильно, тож звірте результат із зображенням, перш ніж запускати перевірку.
На тарифах «Індивідуальний» і «Професійний» робочий простір пропонує «Розширене розпізнавання», яке виконує зовнішній постачальник ШІ, названий у політиці конфіденційності. «Стандартне розпізнавання» працює на власних системах Textumi й доступне на всіх тарифах.
У Textumi для macOS текст на зображеннях розпізнається на самому Mac, а застосунок також відкриває файли TXT, Markdown, RTF, DOCX, HTML і PDF із текстовим шаром.
Довгі документи перевіряйте частинами
Одна перевірка приймає до 12 000 символів. Звіт, дипломна чи довга стаття зазвичай більші, тож перевіряйте їх частинами за їхньою власною структурою: підрозділ розділу, основну частину статті, одне есе за раз.
Імпорт приносить більше тексту, ніж вміщує одна перевірка, тому залиште частину, яку хочете перевірити, решту видаліть і повторіть те саме з наступною. Дуже довгий файл може імпортуватися лише частково. Якщо так сталося, розділіть документ і імпортуйте його частинами.
Перед кожною перевіркою приберіть те, що не є власним текстом автора: списки літератури, довгі цитати, таблиці, код і службові елементи на кшталт колонтитулів чи юридичних застережень.
Що насправді читає детектор
Детектор читає лише слова. Шрифти, верстка, зображення, коментарі й метадані файлу на результат не впливають, як і назва програми, у якій файл створено.
Результат він називає однією з п’яти позначок, від «Написано людиною» до «Згенеровано ШІ», і підсвічує до трьох абзаців від 50 слів, які важили найбільше. Для тексту до 50 слів замість позначки ви побачите «Замало тексту для висновку».
Кожна позначка — оцінка за стилем тексту, а не доказ того, хто його написав. Про те, чи текст скопійовано, вона нічого не каже: Textumi не перевіряє на плагіат.
Чому детектор позначає тексти людейЧи можна довіряти детекторам ШІ?
Поширені запитання
Чи можна перевірити PDF на ШІ?
Так, якщо PDF має текстовий шар. Імпортуйте його в робочому просторі через «Файл або вебсторінка», прочитайте витягнутий текст у редакторі й перевіряйте його частинами до 12 000 символів. У сканованого PDF текстового шару немає: для таких сторінок розпізнайте текст із зображення сторінки й перевірте вже його.
Чи можна перевірити документ Word на ШІ?
Так. Імпортуйте файл DOCX розміром до 10 МБ у робочому просторі, і Textumi вставить його текст у редактор. Приберіть список літератури, цитати й таблиці, а потім перевіряйте по одному розділу. Документ із Google Docs можна спершу завантажити у форматі DOCX.
Чи зберігається мій файл після імпорту?
Ні. Textumi бере з файлу текст, а сам файл не зберігає. Текст, який ви потім перевіряєте, обробляється так само, як і будь-який інший запит. На тарифах «Індивідуальний» і «Професійний» він зберігається 30 днів у вашій приватній «Історії», якщо ви не видалите його раніше. На інших тарифах результат можна відкрити приблизно годину після завершення запиту; потім він вам уже недоступний, а текст видаляється протягом 7 днів.
Чому імпорт вебсторінки повернув порожній чи неповний текст?
Можливо, сторінка вимагає входу, закрита платною підпискою чи вимогою погодитися на файли cookie або будує текст скриптами вже після завантаження, а їх Textumi не запускає. Імпортувати можна лише відкриті сторінки, які завантажуються без входу. Якщо тексту бракує, скопіюйте його зі сторінки й вставте в редактор.
Чи можна перевірити документ без облікового запису?
Файлом — ні. Без облікового запису на сторінці детектора ШІ можна перевірити вставлений текст від 5 до 250 слів, до трьох разів на день. Для імпорту файлів і вебсторінок, розпізнавання тексту на зображеннях і перевірок до 12 000 символів потрібен обліковий запис.
Чи враховує детектор форматування або метадані файлу?
Ні. Він читає лише слова тексту в редакторі. Шрифти, верстка, зображення, коментарі, поле автора й програма, у якій створено файл, на результат не впливають. Це також означає, що результат нічого не каже про те, як створювали файл, — лише про те, як читаються його формулювання.